Тема лекції 10. Ф’ючерсний ринок та його особливості

 

План

1.       Становлення ф’ючерсної торгівлі. Ключові дати в історії ф’ючерсної торгівлі.

2.       Функції ф’ючерсних ринків. Особливості ф’ючерсного контракту.

3.  Ринок ф’ючерсних контрактів. Технологічний процес купівлі-продажу ф’ючерсних контрактів.

4.  Хеджування угод на біржовому ринку. Зміст біржової гри. Фінансові розрахунки ф’ючерсної торгівлі.

1. Становлення ф’ючерсної торгівлі. Ключові дати в історії

Ф’ючерсна торгівля виникла з біржової торгівлі реальним товаром у другій половині XIX ст. Спочатку біржа була просто місцем, де укладалися великооптові товарні угоди з готівковим біржовим товаром, з поставкою покупцеві негайно або в найближчий термін. Паралельно цьому процесу йшов розвиток торгівлі товарами або їх зразками, виставленими на біржу, з поставкою їх через певний термін (зазвичай обчислюваний місяцями). B останньому випадку товар був вже виготовлений, або його ще тільки належало зробити. На відміну від торгівлі товаром з негайною поставкою, торгівля з поставкою через певний термін вимагає, щоб договірні сторони вирішували і конкретні питання про якість майбутнього товару, розміри партій, які поставляються, тощо.

Угоди, укладені з терміном поставки на майбутнє, на відміну від контрактів з негайною поставкою товарів вимагають більш чіткої стандартизації і гарантування їх виконання. Якщо стандартизація угод полегшує їх укладення, а значить, веде до збільшення торгового обороту, то гарантування вимагає наявності організації, яка бере на себе зазначені завдання. Це завдання успішно виконують біржі, які проводять велику роботу зі стандартизації умов угод, що укладаються, і є гарантами їх виконання.

Система гарантування виконання угод розвивалася у двох напрямах. З одного боку, біржі створювали страхові, гарантійні запаси біржових товарів, а з іншого – широкого розвитку отримав механізм перепродажу раніше укладених біржових контрактів, що дозволяв продавцеві або покупцеві замість відмови від виконання біржового договору (внаслідок певних економічних умов) продати своє договірне зобов’язання або купити нове. Остання обставина шляхом еволюції призвела до розробки стандартних біржових договорів з поставкою товару на термін та їх поводження як самостійних об’єктів біржової торгівлі.

Основна причина і необхідність розвитку ф’ючерсної торгівлі полягають у тому, що остання забезпечує зняття тих обмежень, які має торгівля безпосередньо біржовим товаром. Сам товар, як матеріальне благо, несе обмеження для розвитку біржової торгівлі. Позбутися від них можна шляхом організації торгівлі не самим товаром, а лише правами на нього, тобто ф’ючерсними контрактами.

Купівля-продаж товарів на біржі поступається місцем біржовому обороту ф’ючерсних контрактів, зв’язок яких з ринком з реального товару носить в основному непрямий характер, оскільки лише декілька відсотків від загальної кількості контрактів закінчуються реальною поставкою товару. Непрямий зв’язок полягає у тому, що власники контрактів постійно продають і купують їх відповідно під впливом мінливої ринкової кон’юнктури на їх комерційну чи іншу діяльність.

Організація ф’ючерсного ринку завершила велику роботу зі створення нового механізму взаємовідносин виробник – споживач. Не применшуючи роль форвардних контрактів, які практично вирішили проблему укладання договірних угод між покупцями та продавцями, ф’ючерси дозволили значно посилити контроль за фінансовими потоками, зменшити ризики, пов’язані із ціноутворенням, та виробити надійний механізм прогнозування і управління втратами, залежними від змін цін.

Ризик є фактом повсякденного життя, який існує незалежно від того, хочемо ми цього чи ні. Суть питання лише в тому, хто візьме його на себе і як цей ризик буде розподілено. Ф’ючерсні біржі знайшли на це питання відповідь шляхом створення механізму хеджування.

Ф’ючерсна торгівля виникла в другій половині XIXст. і потреба в її розвитку обумовлена наступними факторами:

1.  зниження ризиків несприятливих коливань цін на обіг капіталу;

2.  зменшення розміру резервного капіталу, необхідного на випадок несприятливої кон’юнктури;

3.  прискорення повернення у грошовій формі авансованого капіталу;

4.  здешевлення кредитних ресурсів;

5.  зниження витрат торгового обігу.

Ключові етапи та дати в історії ф’ючерсної торгівлі:

·       17 століття, Японія: Вважається, що перша організована ф'ючерсна торгівля виникла на Рисовій біржі Доджима (Dojima Rice Exchange) в Осаці. Замість торгівлі фізичним рисом, учасники торгували рисовими купонами, що засвідчували право на його майбутню поставку. Це дало змогу фермерам і торговцям заздалегідь фіксувати ціну, щоб захистити себе від ризиків неврожаю чи надлишку.

·       1848 рік, США: Засновано Чиказьку торгову палату (Chicago Board of Trade, CBOT). Спочатку це була платформа для спотової торгівлі зерном. Згодом, щоб зменшити ризики невиконання, біржа почала стандартизувати контракти для майбутніх поставок. Це стало основою сучасних ф'ючерсів, зробивши їх взаємозамінними та надійними.

·       1972 рік, США: Засновано Чиказьку товарну біржу (Chicago Mercantile Exchange, CME), яка однією з перших почала торгувати фінансовими ф’ючерсами, включаючи валютні контракти. Цей момент став революційним, адже ф'ючерси перестали бути інструментом виключно для товарних ринків. Завдяки CME, ф'ючерсні контракти стали використовуватися для хеджування ризиків процентних ставок, валютних коливань та фондових індексів.

·       Сучасність: Сьогодні ф'ючерсна торгівля охоплює широкий спектр активів: від енергоносіїв (нафта, газ) та металів до акцій, облігацій, процентних ставок та навіть кліматичних індексів. Більшість торгів відбувається на повністю електронних платформах, що забезпечує високу швидкість та доступність.

Торгівлю на ф’ючерсній біржі порівняно з біржею реального товару вирізняють:

1.  фіктивний характер угод (лише кілька відсотків угод завершуються постачанням товару, а решта – виплатою різниці в цінах);

2.  переважно непрямий зв’язок з ринком реального товару через хеджування;

3.  цілковита уніфікація всіх умов контрактів, крім ціни і терміну постачання;

4.  знеособленість угод, бо вони реєструються не між окремим покупцем і продавцем, а між ними і розрахунковою палатою.

Як правило, ф’ючерсні біржі універсальні, тому що на них укладаються угоди на товар, валюту, індекси акцій, відсоткові ставки тощо, а обсяг проданої продукції через ф’ючерсні біржі набагато перевищує її кількість, що реалізується на спотовому ринку.

Найбільшими ф’ючерсними біржами є Чиказька товарна біржа, Американська фондова біржа, Лондонська міжнародна біржа фінансових ф’ючерсів та опціонів (LIFFE), Нью- Йоркська ф’ючерсна та товарна біржі, Лондонська біржа металів, Міжнародна нафтова біржа, Лондонська товарна біржа, Токійська міжнародна біржа фінансових ф’ючерсів, Німецька біржа строкових контрактів, Паризька ф’ючерсна біржа (MATIF) та багато інших.

2. Функції ф’ючерсних ринків. Особливості ф’ючерсного контракту

Основні функції ф’ючерсних ринків:

1.  Визначення ціни (Price Discovery): Ф'ючерсні ціни відображають очікування ринку щодо майбутньої вартості активу, враховуючи всі доступні дані: обсяги виробництва, запаси, політичні та економічні новини. Це дає учасникам ринку орієнтир для планування своєї діяльності. Наприклад, ціна ф'ючерсного контракту на пшеницю з поставкою в грудні може слугувати фермеру індикатором, якою буде ціна на його майбутній урожай.

2.  Перерозподіл ризиків (Risk Transfer): Це найважливіша функція ф'ючерсного ринку. За допомогою хеджування компанії, які бояться цінових коливань (наприклад, авіакомпанія, яка боїться зростання цін на нафту), можуть перекласти ці ризики на спекулянтів. Спекулянти, навпаки, готові їх прийняти в розрахунку на прибуток, тим самим забезпечуючи баланс ринку.

3.  Забезпечення ліквідності: Спекулянти, що активно торгують ф'ючерсними контрактами, постійно створюють високий попит і пропозицію, що робить ринок ліквідним. Завдяки їм, хеджери можуть легко знайти контрагента для своєї угоди, не чекаючи довго.

Структура ф'ючерсного ринку:

• Біржа: Торговельний майданчик, де відбуваються торги, встановлюються правила і стандарти.
• Клірингова палата: Орган, який виступає гарантом, стаючи продавцем для покупця і покупцем для продавця.
• Брокери: Посередники, що надають доступ до біржі своїм клієнтам. Вони перевіряють фінансові можливості клієнтів і виконують їхні замовлення.
• Трейдери (учасники): Розділяються на хеджерів (що прагнуть захиститися від ризику) та спекулянтів (що прагнуть отримати прибуток).

Ф’ючерсна торгівля – це торгівля на біржі біржовим товаром за допомогою ф’ючерсних контрактів. Об’єктами ф’ючерсної торгівлі є обмежена кількість стандартизованих за кількісними та якісними показниками товарів. До них належать близько 50 видів, однак вони становлять понад третину міжнародного товарообороту.

Мету ф’ючерсної торгівлі необхідно також розглядати з різних позицій:

	Мета
Біржа	Одержання прибутків у розмірах, необхідних для існування у ринковому середовищі
Ринкове середовище	Задоволення  інтересів широкого загалу підприємців у страхуванні можливих змін цін на ринку реального товару, у прогнозуванні цін на основні сировинні товари, цінні папери,а в підсумку –в одержанні прибутку від біржової торгівлі

Отже, основною метою ф’ючерсної торгівлі є не купівля-продаж товару. Головне її призначення – нейтралізація (страхування) цінових ризиків. Ф’ючерсний ринок породжує людей, готових ризикувати. Це біржові ділки, які, ризикуючи, можуть отримати значну вигоду, якщо їх прогнози про майбутні коливання цін були правильними.

Ф’ючерсна біржова торгівля створила досконалий механізм прогнозування цін. Товар ще не створений (не вирощений, не добутий), а він за допомогою ф’ючерсних контрактів купується і продається за ринковою ціною. Він уже є і живе реальним життям, піддаючись впливу всіх процесів, що відбуваються у навколишньому середовищі.

Відособленість ф’ючерсного ринку від ринку реальних товарів забезпечує страхування зміни ціни на ринку реального товару. Це стало можливим лише після того, як на цьому ринку було створено особливий вид контракту та механізм його здійснення, що надав можливість страхувати зміну цін на ринку реального товару. Передусім це було досягнуто шляхом:

1.  стандартизації контракту, тобто продавці і покупці укладали контракт, у якому було стандартизовано, тобто обумовлено, кількість продукції, якість, термін поставки і місце поставки;

2.   зміцнення довіри до такого контракту (його виконання). Одночасно біржа розробила правила, що регулювали механізм укладання угод, а також чіткий порядок розгляду спірних питань, що виникали в процесі діяльності. В біржовій практиці такі контракти отримали назву – ф’ючерсні.

Таким чином, ф’ючерсний контракт є юридично зафіксованим зобов’язанням доставити в зазначене місце товар стандартної кількості і якості за ціною, узгодженою у торговельній ямі чи кільці біржі протягом часу, зазначеного в контракті.

Особливості ф’ючерсного контракту:

• Стандартизація: Ф'ючерсний контракт стандартизований за всіма параметрами: обсягом, якістю товару та терміном виконання. Наприклад, ф'ючерс на нафту марки Brent завжди передбачає 1000 барелів, ф'ючерс на золото - 100 тройських унцій. Це робить контракти взаємозамінними, що значно спрощує торгівлю.
• Обов'язковість: Це зобов'язання для обох сторін — продавець зобов'язаний продати, а покупець - купити. Однак, більшість позицій закриваються до дати виконання контракту, і фізичної поставки не відбувається.
• Гарантування виконання: Виконання контракту гарантується кліринговою палатою. Вона стає центральним контрагентом, усуваючи ризик невиконання зобов'язань.

Наприклад, якщо продано один грудневий ф’ючерсний контракт на кукурудзу, то це означає, що необхідно для виконання зобов’язання протягом грудня доставити 500 т кукурудзи, вологістю не більше 15%, на визначений біржею склад. Це зрозуміло, тому що цей вид контракту стандартизований щодо кількості, якості, часу і місця доставки (премія і скидки є компенсацією за якість зерна і місце доставки).

Єдиний елемент ф’ючерсного контракту, що встановлюється у процесі переговорів, – це ціна, яка уточнюється відкритим оголошенням у торговельній ямі або електронній платформі біржі.

Таким чином, ф’ючерсний контракт можна ще характеризувати як стандартизований форвардний контракт, що торгується на біржі, має одинакові параметри для всіх видів товарів, виступає сам як товар, тобто продається і купується, вимагає під час торгівлі застави (маржі), що гарантує виконання зобов’язань, може достроково закриватися (ліквідовуватися) зустрічною позицією і вимагає постійного відстеження стану ринку та маржового рахунку.

Ф’ючерсні ринки різняться складом учасників, рівнем динаміки цін біржовими товарами.

Основною ж складовою ф’ючерсного ринку передусім є сам ф’ючерсний контракт, його учасники – хеджери, спекулянти, арбітражери, є клірингова корпорація (розрахункова палата), а також маржа.

Не менш важливою складовою, що забезпечує життєздатність ф’ючерсного ринку, є маржа. Маржа – це сума грошей, яку мають внести покупці і продавці ф’ючерсних контрактів у вигляді депозиту на свої рахунки з метою гарантування виконання контрактів.

Причини популярності ф’ючерсної торгівлі полягають, насамперед, у тому, що ф’ючерсні контракти виконують дві важливі функції.

Торгівля ф’ючерсами створює механізм для проведення операцій хеджування ризику, зумовленого несприятливими змінами цін на спотовому ринку.

Ф’ючерси дозволяють біржовим спекулянтам гарантувати свої прогнози і здійснювати спекулятивні операції для отримання доходу від різниці в цінах.

Отже, ф’ючерс – це домовленість між покупцем і продавцем на постачання продукції, послуги або цінних паперів у майбутньому (від англ. Futures – майбутнє) з фіксацією вартості на момент укладання угоди.

Мета інструменту – знизити ризик, пов’язаний із коливанням цін, і гарантувати постачання за наперед визначеною ціною.

Емітентами (власниками) ф’ючерсних контрактів є самі трейдери. Під час укладання угоди обидві сторони обговорюють ціну та терміни. Інші параметри встановлює біржа. Вона також стежить за виконанням узятих зобов’язань. Це називається «клірингом».

У кожному  ф’ючерсі вказано таку інформацію:

  1.  тікер (коротка назва котируваних інструментів (акцій, облігацій, індексів)),
2.  назва,
3.  тип,
4.  кількість продукції,
5.  адреса поставки,
6.  спосіб виконання доставки,
7.  дата виконання,
8.  мінімальний крок ціни.

Сторони несуть зобов’язання перед біржовим майданчиком до завершення дії договору.

Переваги ф’ючерсів.

Вони вигідні трейдерам і реальним продавцям товарів, допомагають розібратися в економічній ситуації у країні та світі:

1.    ф’ючерсні контракти зменшують ризики. Вони гарантують те, що продавець продасть товар, а покупець отримає його;

2. можна перепродати ф’ючерс. Якщо одна сторона передумала виконувати умови угоди, вона має можливість перепродати своє право третій особі;

3.  хороший торговельний інструмент для прибутку. Цим користуються інвестори, які хочуть диверсифікувати портфель активів;

4. невисока комісія. Нижча, ніж в операціях з акціями, що дає більше чистого доходу;

5.    висока ліквідність. У разі необхідності активи легко перепродати за хорошою ставкою.

Види ф’ючерсів

Постачальні. Передбачають реальне доставляння продукції у конкретному обсязі та в зазначений у договорі термін. Наприклад, на біржі в Чикаго котируються папери на рис, зерно та нафту. Тобто купуючи ф’ючерс на зерно, ви дійсно можете очікувати на мішки з зерном.

Розрахункові. Доставлення продукції не виконується – діє лише грошовий розрахунок. Це спекулятивний інструмент. Різниця між ціною на момент відкриття та закриття угоди – прибуток трейдера (або збиток). Приклад: ф’ючерс на індекс ринку.

Більшість активів – розрахункові. Трейдери не планують отримати продукцію, а бажають заробити.

Ф’ючерсна торгівля - це укладання стандартизованих угод, що передбачають купівлю-продаж активу (товару, валюти, індексу) у майбутньому за ціною, встановленою сьогодні. Це еволюція простих форвардних угод, що виникли багато століть тому для захисту від цінових коливань. На відміну від форвардів, ф'ючерси є стандартизованими та гарантованими біржею.

3. Ринок ф’ючерсних контрактів. Технологічний процес купівлі-продажу

Ф’ючерсний контракт – це стандартний біржовий строковий договір на постачання біржового активу в зазначений у договорі термін за ціною, яка визначається під час укладення угоди.

Ф’ючерсний контракт стандартизовано за всіма параметрами (вид товару, споживча вартість, розміри партії, умови і термін постачання, форма оплати тощо), крім ціни зазначеного в контракті товару, яка визначається у процесі біржових торгів.

Ф’ючерсні контракти укладаються на певні товари та фінансові інструменти. Одні з них дуже популярні, інші – ні.

Успіху на ф’ючерсному ринку досягає лише контракт, який має такі характеристики:

1.    високі обсяги попиту та пропозиції;

2. товар в основі контракту є однорідним, масовим, придатним до стандартизації;

3.    ціна на товар утворюється вільно, без впливу держави та монополій;

4.    ціни коливаються – за інших умов учасники ринку не матимуть стимулу для здійснення операцій;

5.    ф’ючерсний контракт викликає зацікавленість біржових посередників.

Кожен контракт має дві сторони: покупця і продавця.

Покупець ф’ючерсного контракту називається стороною, яка займає довгу, продавець – коротку позиції.

Протягом строку дії контракту ціна на нього змінюється залежно від кон’юнктури ринку.

При спаді цін виграють продавці, при зростанні – покупці.

Ф’ючерсний контракт є знеособленим документом.

Сторонами у ньому виступають не продавець і покупець, а продавець і розрахункова палата або покупець і розрахункова палата біржі. Це дозволяє продавцю і покупцю діяти незалежно один від одного, тобто ліквідувати свої зобов’язання за раніше оформленим контрактом шляхом здійснення зворотної угоди.

Відмінними рисами ф’ючерсного контракту є:

1.    біржовий характер, тобто це договір, який розробляється на даній біржі і який обертається тільки на ній;

2.    стандартизація за всіма параметрами, крім ціни;

3. повна гарантія з боку біржі того, що всі зобов’язання, передбачені даним контрактом, будуть виконані;

4. наявність особливого механізму дострокового припинення зобов’язань за контрактом будь-якої зі сторін.

Стандартизація ф’ючерсного контракту дозволяє:

1.     значно прискорити процес укладення угоди;

2.     збільшити кількість угод, що укладаються;

3.     залучити до біржової торгівлі коло осіб і організацій, які не мають самого біржового активу;

4.     користуватись типовими контрактами без їх оформлення.

У результаті стандартизації торгівля ф’ючерсними контрактами зводиться до торгівлі цілим числом контрактів,а не є торгівлею якимись кількостями біржового активу.

Якщо, наприклад,  необхідно продати 30 000 доларів, то це означає, що треба продати три стандартних десятитисячних контракти.

Гарантованість ф’ючерсного контракту досягається,

1.        наявністю великого страхового (резервного) фонду коштів,

2.  прийняттям біржею (розрахунковою палатою біржі) на себе зобов’язань бути продавцем для всіх покупців контрактів і бути покупцем для всіх продавців контрактів.

 Інакше кажучи, кожен ф’ючерсний контракт між продавцем і покупцем ніби перетворюється на два контракти між біржею (розрахунковою палатою) і покупцем та між біржею (розрахунковою палатою) і продавцем.

Термін дії будь-якого ф’ючерсного контракту є обмеженим (наприклад, три місяці). Відповідно до цього за контрактом відомо, коли настає останній день торгівлі цим контрактом. Слідом за останнім днем торгівлі настає день (дні) виконання цього контракту, тобто постачання активу й остаточні грошові розрахунки за ним. Оскільки в кожен торговий день на біржі зазвичай ведеться торгівля ф’ючерсними контрактами з різними місяцями виконання (поставки), остільки існує спеціальний біржовий календар на один, два і навіть три роки вперед, у якому чітко позначені дні виконання (поставки) всіх ф’ючерсних контрактів.

Розуміння ф’ючерсного контракту найкраще досягається при його порівнянні з форвардним контрактом, про що ми говорили в попередніх темах.

Ф’ючерсний контракт – це завжди контракт на різницю у цінах, а не на купівлю-продаж біржового активу. З цього постулату випливають важливі висновки.

Не обов’язково, щоб в основі ф’ючерсного контракту лежав якийсь реально існуючий актив, як-то: товар, акція, облігація. B основі ф’ючерсного контракту може бути будь-який абстрактний актив, наприклад число, що задовольняє вимогу тісного зв’язку з відповідним ринком. Такими числами можуть бути: ціна, індекс цін, процентна ставка (відсоток), валютний курс, їх різноманітні комбінації і т.п.

Ф’ючерсний контракт – це фінансовий інструмент, інструмент ринку капіталів, a сам ринок ф’ючерсних контрактів – це частина ринку капіталів. Ф’ючерсні контракти – один з найбільш адекватних у сучасному ринковому господарстві механізмів переливу капіталів з точки зору обсягів фінансових коштів і термінів їх обороту.

Оскільки гра на різницю у цінах лише меншою мірою пов’язана з національними кордонами, то ф’ючерсний контракт швидко перетворився у міжнародний фінансовий інструмент.

Ф’ючерсний контракт – це сучасний інструмент швидкого вирівнювання цін, погашення їх коливань на різних ринках, інструмент «миттєвого» усереднення грошового попиту без зміни поточної пропозиції. Завдяки наявності ф’ючерсних ринків далеко не кожна зміна на ринку грошових капіталів робить прямий вплив на виробництво та обіг реальних активів і тим самим збільшується загальна стійкість ринкової економіки.

У момент свого укладання ф’ючерсний контракт є звичайним договором, форвардним контрактом. Якщо ф’ючерсний контракт «доживає» до закінчення термін у його дії і за ним здійснюється поставка, тобто купівля-продаж лежачого в його основі активу, то він знову існує як звичайний форвардний контракт на поставку цього активу через обумовлений період часу. Власне ф’ючерсним він залишається у проміжку часу між укладанням та ліквідацією через укладання офсетної угоди.

Технологічний процес купівлі-продажу:

1.  Подача заявки: Клієнт через свого брокера віддає заявку (ордер) на купівлю або продаж ф'ючерсного контракту. Ордер може бути ринковим (виконання за поточною ринковою ціною) або лімітним (виконання за вказаною або кращою ціною).

2.  Матчинг (Matching): Торгова система біржі автоматично зіставляє заявки на купівлю та продаж за принципом price-time priority (пріоритет ціни і часу).

3.  Кліринг: Після укладання угоди вона передається кліринговій палаті, яка реєструє зобов'язання і проводить щоденний перерахунок маржі.

4.  Розрахунки: Розрахунки відбуваються за системою mark-to-market, коли щоденно перераховується маржа і збитки/прибутки фіксуються.

Організація біржової торгівлі ф’ючерсними контрактами.

Після того як потенційний учасник ф’ючерсного ринку ознайомився з методами ціноутворення та правилами конкретної біржі, наступним кроком буде вибір брокерської фірми, яка має місце на цій біржі.

Кожному учаснику ф’ючерсної торгівлі важливо знайти такого брокера, методи роботи якого узгоджуються з його вимогами.

У брокерській фірмі клієнт відкриває депозитний рахунок, на якому розміщує деяку суму коштів як заставу – початкову маржу (гарантійний внесок). У середньому розмір початкової маржі становить 2–3% від номінальної вартості одного контракту. Але брокери можуть вимагати від клієнтів різну маржу.

Після цього клієнт віддає наказ брокерові про проведення ф’ючерсної операції. У наказі зазначається тип операції – купівля чи продаж; тип контракту; кількість контрактів. Іноді вказується ціна угоди та період, протягом якого наказ може лишатися відкритим. За здійснення кожного наказу брокерові виплачуються комісійні. Величина комісійної винагороди брокерові також може бути різною, але в загальному випадку – це незначна сума (близько 60 дол. США).

Діставши наказ, брокер намагається знайти контрагента з протилежною позицією. Якщо віддано наказ про купівлю, то брокер знаходить продавця відповідного типу контрактів, а для клієнта-продавця відшукує покупця.

Факт укладення угоди між двома сторонами документально фіксується у розрахунковому бланку біржі, де зазначається ціна, тип і кількість контрактів. Обидва брокери несуть відповідальність за правильність і достовірність наданої інформації.

Після реєстрації розрахункового бланка позиція клієнта вважається відкритою.

І покупець, і продавець з моменту відкриття позиції мають справу лише з кліринговою палатою біржі, а не безпосередньо один з одним.

Після закінчення торгового дня клірингова палата проводить взаєморозрахунки (кліринг) за всіма відкритими позиціями.

Усі позиції умовно закриваються на основі розрахункової (котирувальної) ціни. Це означає, що припускається, ніби всі клієнти закрили позиції укладанням протилежної угоди за розрахунковою ціною.

Залежно від Правил біржі розрахунковою вважається ціна, зафіксована в останньому контракті торгового дня або середнє значення цін кількох контрактів перед закриттям торгівлі.

У разі підвищення ціни протягом дня покупець виграє, а продавець – програє. Навпаки, за зниження ф’ючерсної ціни виграє продавець контракту, а покупець – програє.

Величина втрат, чи програшу, визначається як добуток трьох множників: зміни в цінах на один ф’ючерсний контракт, вираженої у тіках, вартості (як правило, в доларах) одного тіка і кількості контрактів у даного клієнта.

Одержана величина називається варіаційною маржею і щодня переводиться кліринговою палатою з рахунка сторони, яка програла, на рахунок сторони, що виграла.

Маржа на ф’ючерсному ринку не є частковою передплатою за актив, що перебуває під контрактом. Це гарантійний внесок, призначений організувати захист продавця від невиконання покупцем контракту, якщо ціни знизяться, і покупця від невиконання контракту продавцем, якщо ціни зростуть.

Виділяють два види маржі:

Початкова маржа – вноситься при відкритті ф’ючерсної позиції.

Варіаційна або підтримуюча маржа – це переказ грошових коштів для відновлення вартості контракту після зміни ціни для забезпечення фінансових гарантій його виконання.

Як початкова, так і варіаційна маржі вносяться учасниками ф’ючерсної торгівлі через фірму – члена Розрахункової палати, внаслідок чого виникають стосунки між клієнтами та членами біржі, між кліринговою палатою та її фірмами-членами. Ставка початкової маржі становить 1–10% і коливається залежно від виду ф’ючерсного контракту та поточної ринкової кон’юнктури. Рівень ставки початкової маржі відповідає максимально можливій зміні ринкової ціни ф’ючерсного контракту впродовж одного біржового торгового дня.

Отже, щодня учасники ф’ючерсних торгів виграють чи програють. Якщо сума на рахунку клієнта перевищує початкову маржу, то надлишок може бути знятий з рахунка. Водночас учасник, який програв, і сума коштів на його рахунку стала нижчою за встановлений мінімум, має зробити додатковий внесок (додаткова маржа).

Рівень початкової маржі встановлюється з урахуванням звичайних щоденних коливань цін за одним фінансовим ф’ючерсним контрактом. Початкова маржа може бути збільшена за рішенням біржі, коли відсоткові ставки чи валютні курси почнуть непередбачувано змінюватися, або біржа вирішить, що створюються значні спекулятивні позиції. Головна мета встановлення всіх видів гарантійних внесків полягає у захисті розрахункової системи від невиконання зобов’язань з боку учасників угод.

На американських біржах використовується поняття підтримуваної маржі (плаваючий гарантійний внесок), тобто мінімальної суми, яка має залишитися на рахунку клієнта в розрахунку на одну відкриту позицію. Ця величина дещо нижча за початкову маржу. Коли клієнт не вносить потрібної суми для підтримки маржі, брокер самостійно ліквідує його позицію, укладаючи офсетну угоду.

На різних ф’ючерсних біржах гарантійні внески приймаються у формі готівки, безготівкових коштів, а також цінних паперів. Іноді можуть використовуватися й банківські гарантії. Додаткова маржа вноситься лише у вигляді готівки. Здебільшого відсотки за коштами, розміщеними на рахунках, ненараховуються.

Якщо учасник вирішив закрити свою позицію через укладення офсетної угоди, то клієнт з довгою позицією має віддати наказ брокерові щодо продажу відповідної кількості ф’ючерсів, а клієнт з короткою позицією – наказ про купівлю контрактів. Отже, короткі та довгі позиції взаємно погашаються.

Сьогодні на більшості бірж правилами передбачено автоматичне закриття позицій учасників в останній день торгів контрактами, якщо від них на цей час не надійшло іншого наказу.

Після проведення розрахунків клієнтові повертаються гарантійні внески і депозитний рахунок закривається.

Позицію може бути закрито як у будь-який день до закінчення строку дії цього типу контракту, так і в останній день торгів.

Якщо учасник вирішив здійснити купівлю або продаж реальних активів, він має повідомити Кліринговій палаті про свої наміри не пізніше деякого періоду, наприклад тижня, до завершення строку дії контракту. Після цього палата добирає покупцеві продавця або продавцеві покупця і повідомляє іншій стороні про умови здійснення угоди. Протягом певного періоду продавець доставляє у Клірингову палату чи безпосередньо покупцеві відповідну кількість базових активів та отримує оплату за обумовленою ціною. На цьому процес поставки завершується і рахунки клієнтів закриваються.

4. Хеджування угод на біржовому ринку. Зміст біржової гри. Фінансові розрахунки

Хеджування – це засіб одержання прибутку в процесі біржової ф’ючерсної торгівлі, що базується на відмінностях у динаміці цін реальних товарів і цін ф’ючерсних контрактів на цей же товар.

Хеджування (Hedging) — це стратегія захисту від цінових ризиків.

Приклад хеджування: Фермер очікує, що ціна на його майбутній урожай кукурудзи впаде. Він продає ф'ючерсний контракт на кукурудзу сьогодні за ціною 5 за бушель. Через три місяці він продає свій урожай на фізичному ринку, але ціна впала до 4,5 за бушель (втрата 0,5 за бушель). Одночасно він закриває свою ф'ючерсну позицію, викупивши контракт за новою, нижчою ціною (4,5). Прибуток від ф'ючерсної угоди (0,5 за бушель) компенсує його збитки на фізичному ринку.

У практиці біржової торгівлі розрізняють хеджування і спекуляцію.

Біржова гра (спекуляція) - це стратегія, спрямована на отримання прибутку від цінових змін. Спекулянт відкриває позицію (купує або продає ф'ючерс), сподіваючись, що ціна зміниться в потрібному напрямку, і закриває її до закінчення терміну дії контракту. Спекулянти забезпечують ринок ліквідністю та допомагають у визначенні ціни.

Біржова спекуляція – це засіб одержання прибутку в процесі біржової ф’ючерсної торгівлі, що базується на від цінностях у динаміці цін ф’ючерсних контрактів у часі, просторі і на різні види товарів.

Хеджування і біржова спекуляція – дві форми спекуляції на біржі, що співіснують і доповнюють одна одну, але водночас і відрізняються між собою. Це дві сторони однієї медалі. Хеджування неможливе без біржової спекуляції, і навпаки.

Хеджування здійснюється з метою забезпечення одержання додаткового прибутку від біржових угод, а біржова спекуляція перетворюється у форму хеджування.

Хеджування на біржі здійснюють, як правило, підприємства, організації, приватні особи, які одночасно є учасниками ринку реальних товарів: виробники, переробники, торговці.

Біржовою спекуляцією,зазвичай, займаються члени біржі і ті, хто бажає (переважно приватні особи) зіграти на різниці в динаміці цін ф’ючерсних контрактів.

Хеджування виконує функцію біржового страхування від цінових втрат на ринку реального товару і забезпечує компенсацію певних витрат (наприклад, на зберігання товарів).

Техніка хеджування полягаєу наступному.

Продавець готівкового товару, прагнучи застрахувати себе від передбачуваного зниження ціни, продає на біржі ф’ючерсний контракт на даний товар (хеджування продажем).

У разі зниження цін він викупляє ф’ючерсний контракт, ціна на який також впала, і отримує прибуток на ф’ючерсному ринку, який повинен компенсувати недоотриману ним виручку на ринку реального товару.

Покупець наявного товару зацікавлений у тому, щоб не потерпіти збитків від підвищення цін на товар. Тому, вважаючи, що ціни будуть зростати, він купує ф’ючерсний контракт на даний товар (хеджування купівлею).

У разі якщо тенденція вгадана, покупець продає свій ф’ючерсний контракт, ціна якого також зросла у зв’язку із зростанням цін на ринку реального товару, і тим самим компенсує свої додаткові витрати з купівлі наявного товару.

Існують різні форми (способи) хеджування залежно від того, хто є його учасником і з якою метою воно здійснюється.

Хеджування може проводитися:

1.  на весь наявний товар або на його частину: на наявний товар або товар, відсутній у момент укладення ф’ючерсного контракту;

2.  на комбінацію різних дат поставки реального товару і виконання ф’ючерсного контракту і т.д.

У разі хеджування продавець товару, що бажає отримати додатковий прибуток, повинен прагнути продати ф’ючерсний контракт на свій товар за ціною, яка перевищує діючу ринкову ціну реального товару на величину базису.

Якщо надалі базис буде зменшуватись, то хеджер (тобто той, хто здійснює хеджування) виграє, так як зростання цін на ф’ючерсному ринку відстає від зростання цін на реальному ринку, або зниження цін на ф’ючерсному ринку випереджає зниження цін на реальному ринку.

У разі збільшення базису хеджер-продавець програє. Покупець товару, який бажає отримати додатковий прибуток, спирається у своїх прогнозах на іншу зміну базису, тобто при його зростанні хеджер виграє ,а при зменшенні базису – програє.

У вказаних варіантах кінцева ціна для хеджера рівна його цільовій ціні плюс зміна базису.

Якщо хеджер є продавцем, то y нього буде додатковий прибуток у випадку, коли кінцева ціна виявиться вище цільової. Це можливо при зменшенні базису.

Учасники біржової торгівлі здійснюють свою діяльність одразу за багатьма напрямами, використовуючи всі наявні види ф’ючерсних контрактів, опціонів та їх комбінації. При цьому відбувається біржове цінове страхування взагалі, тобто страхування від змін цін на ф’ючерсні контракти, опціони тощо, a не страхування, пов’язане зі зміною цін на ринку реального товару. B цьому розумінні хеджуванням починають займатися не тільки власники реального товару, але і біржові спекулянти, a тому стираються грані між хеджуванням і біржовою спекуляцією.

Хеджування здійснюється з метою забезпечення отримання додаткового прибутку від біржових угод, a біржова спекуляція перетворюється у форму хеджування.

За технікою здійснення операції хеджування поділяють на два типи:

-  хеджування продажем (коротке),

-  хеджування купівлею (довге).

Хеджування за допомогою ф’ючерсних контрактів має переваги і недоліки 

Переваги	Недоліки
істотне зниження цінового ризику в торгівлі товарами й цінними паперами	базовий ризик підвищується через порушення асортименту товарів
підвищує стабільність фінансової сторони бізнесу,зменшує коливання прибутків, що виникають у результаті зміни цінна сировину, курсів валют та інших чинників	значні витрати на операційні заходи, кліринг, маржу
дозволяє забезпечити постійний захист ціни без необхідності змінювати політику запасів	обмежені ліміти цінових рамок і якісно-функціональна несумісність реального та ф’ючерсного ринків
забезпечує гнучкість у плануванні, що підвищує ефективність управління надлишком запасів або їх дефіцитом
полегшує фінансування операцій через систему кредитних позичок банками, що створює довіру до кредитів, погашених ф’ючерсними контрактами

Вартість ф’ючерсного контракту визначається наступними чинниками: ціна активу на фізичному ринку, термін дії ф’ючерсного контракту, відсоткова ставка, витрати, пов’язані з володінням активом (зберігання, страхування).

На практиці ціна і вартість ф’ючерсного контракту не бувають рівні. Етапи розрахунків з купівлі-продажу ф’ючерсного контракту включають:

1етап:

• ·     день укладення контракту (відкриття позиції);
• ·     реєстрація контракту в Розрахунковій палаті;
• ·     сплата гарантійного внеску за контракт;
• ·     сплата збору за реєстрацію контракту.

2 етап:

• ·     день (період) збереження відкритої позиції;
• ·     розрахунки за змінною маржею;
• ·     розрахунки за початковою маржею, якщо Розрахункова палата змінила їхні ставки.

3етап:

• день закриття контракту внаслідок здійснення зворотної угоди або день виконання контракту (день закінчення терміну його дії);
•  розрахунок прибутку (збитку) за закритою позицією;
•  сплата збору за реєстрацію зворотної угоди;
• розрахунок суми грошей, яку виплачує Розрахункова палата члену Розрахункової палати (клієнту) або яку виплачує Розрахунковій палаті член Розрахункової палати (клієнт);
• передача (одержання) біржового активу, що лежить в основі ф’ючерсного контракту.

Фінансові розрахунки ф'ючерсної торгівлі:

• Маржа (Margin): Це застава, яку трейдер вносить для відкриття позиції. Вона становить лише невелику частину від вартості контракту (5−10%). Використання маржі надає трейдерам кредитне плече.
• Mark-to-market: Щоденна переоцінка всіх відкритих позицій за поточною ціною закриття. Прибутки додаються до маржі, а збитки — списуються. Ця система гарантує, що всі учасники завжди мають достатньо коштів для покриття своїх зобов'язань.
• Маржинальний колл (Margin Call): Вимога брокера внести додаткові кошти, якщо маржа опустилася нижче мінімального рівня через збитки. Якщо трейдер не поповнює маржу, його позиція примусово закривається брокером. Це механізм захисту від дефолту.