Тема лекції 7. Види біржових (договорів) угод

План

1. Сутність та складові біржових (договорів) угод. Основні риси та класифікація біржових угод.

2.    Характеристика біржових угод: угоди з реальним   товаром   (спотові, форвардні,   угоди з умовою); угоди без реального товару (ф’ючерсні угоди й угоди з опціонами). Відмінності форвардних та ф’ючерсних угод.

3.    Оформлення, реєстрація біржових угод і гарантії їх використання. Форми розрахунків за біржовими угодами. Характеристика основних форм безготівкових розрахунків, що їх застосовують у біржовій практиці. 

 

1. Сутність та складові біржових угод. Основні риси та класифікація

Біржова угода (договір) - це юридично оформлена домовленість між двома сторонами, що фіксує зобов'язання на купівлю-продаж стандартизованого біржового товару на певних умовах, визначених правилами біржі. Це не просто усна домовленість, а електронний запис, захищений і гарантований регулюючим органом - біржею.

Основні складові угоди:

·       Сторони: продавець і покупець, які є членами біржі або їх клієнтами, що діють через брокерів.

·       Предмет угоди: стандартизований товар (наприклад, 1000 бушелів пшениці) або фінансовий інструмент (наприклад, 100 акцій компанії Apple).

·       Ціна: вартість товару, визначена в результаті торгів, за якою сторони погодилися укласти угоду. Ця ціна є публічною.

·       Обсяг: кількість товару, яка вимірюється в лотах — стандартних одиницях, визначених біржею.

·       Термін: дата, коли має бути виконано зобов'язання (поставлено товар або проведено фінальний розрахунок).

Основні риси біржових угод:

·       Публічність: Усі угоди реєструються в електронній торговій системі та відображаються в режимі реального часу. Це забезпечує прозорість ціноутворення та доступність інформації для всіх учасників ринку.

·       Стандартизація: Угоди укладаються щодо стандартизованих товарів, що робить їх взаємозамінними. Наприклад, один ф'ючерсний контракт на 1000 бушелів кукурудзи ідентичний іншому, незалежно від того, хто є сторонами.

·       Гарантованість: Виконання угод забезпечується біржею та кліринговою палатою, яка стає центральним контрагентом. Це мінімізує ризик невиконання зобов'язань (кредитний ризик) для обох сторін.

·       Спекулятивність: Багато угод укладаються не з метою фізичної поставки товару, а для отримання прибутку від зміни ціни. Спекулянти забезпечують ринку ліквідність.

Класифікація біржових угод: Залежно від терміну виконання угоди можна розділити на:

·       Спотові (угоди з негайною поставкою): Виконання протягом декількох днів. Це короткострокові угоди, що передбачають реальний рух товару.

·       Термінові (форвардні, ф'ючерсні, опціонні): Виконання в майбутньому. Ці угоди є основою для хеджування та спекуляцій.

2. Характеристика біржових угод: з реальним товаром та без нього

Угоди з реальним товаром

Угоди з реальним товаром передбачають купівлю і продаж конкретної партії виробленого або належного до виробництва в конкретному періоді товару. Особливістю цього виду угод є те, що її предметом може бути будь-який товар, допущений до обігу на біржі в будь-якій кількості, будь-якої якості, з будь-якими умовами постачання (транспортування) і формами розрахунку. Угоди з реальним товаром можуть укладатися як з правом перепродажу, так і без права його продажу. Вони не підлягають ліквідації і завершуються обов'язковим постачанням товару (або передачею права розпоряджатися ним).

Залежно від строків постачання реального товару, угоди з ним діляться на два основних види:

а) з негайним постачанням (угода «спот» або «кеш»). У цьому випадку товар, який реалізується на біржі, обов'язково повинен бути в наявності, а після укладання угоди - зразу ж переданий покупцю (в строк від 1 до 15 днів). У сучасній біржовій практиці України цей вид біржових угод є переважним;

б) з постачанням в майбутньому періоді («форвард»), строк поставки до 6 місяців. Необхідність таких угод зумовлена тим, що вони дозволяють виробничому або торговельному підприємству забезпечити постійність технологічного процесу, а також знизити витрати на складські зберігання товарів. Проте при форвардних угодах виникає ризик недопостачання товарів у зв'язку з мінливими умовами виробництва, оскільки при укладанні форвардної угоди реалізується товар, якого, як правило, у продавця ще немає у наявності.

У звичайній біржовій практиці країн з розвинутою ринковою економікою цей ризик однаковий для продавців і покупців. У наших умовах постійної інфляції фінансові втрати від зміни ціни при здійсненні поставок товарів за форвардними угодами, як правило, несе продавець. Проте біржа виробила спеціальний механізм страхування цінового ризику продавця і покупця при укладанні форвардних угод.

1.     Спотові угоди (Cash/Spot Contracts):

Сутність: Договір на купівлю-продаж товару з його негайною поставкою та розрахунком (зазвичай протягом 1−2 робочих днів). Наприклад, компанія, що виробляє борошно, купує партію зерна за спотовою ціною для поточної роботи.

Призначення: Задоволення поточних потреб у товарі.

Особливості: Несе низький ризик, оскільки ціна та умови відомі на момент укладання, і розрахунки відбуваються майже відразу.

2.     Форвардні угоди (Forward Contracts):

Сутність: Індивідуальна, не стандартизована угода, укладена поза біржею (на позабіржовому ринку, або OTC), на купівлю-продаж товару в майбутньому за ціною, погодженою сьогодні. Наприклад, фермер укладає угоду з виробником хліба про продаж 100 тонн пшениці через 6 місяців за фіксованою ціною.

Призначення: Хеджування (страхування) цінових ризиків для конкретного продавця і покупця.

Особливості: Не має гарантій біржі, існує ризик невиконання зобов'язань однією зі сторін.

 Угоди без реального товару (Термінові контракти)

1.     Ф'ючерсні угоди (Futures Contracts):

Сутність: Стандартизований біржовий контракт на купівлю-продаж активу в майбутньому за фіксованою ціною. Це зобов'язання для обох сторін - продавець зобов'язаний продати, а покупець - купити.

Ф’ючерсний контракт – це договір про купівлю-продаж біржового активу (товарів, валюти, фінансових інструментів) на певну дату в майбутньому за фіксованою ціною, встановленою сторонами угоди при її укладенні.

Ф’ючерсний контракт укладається лише на біржі. Умови контракту на кожен актив розробляються біржею і є стандартними для всіх учасників торгівлі на даній біржі.

Ф’ючерсний контракт включає стандартизовані параметри договору:

·     кількість біржового активу – визначається кількість біржового активу в одному контракті і кількість контрактів,яким можна торгувати;

·   якість біржового активу – визначається рівень якості товарних біржових активів, торгівля якими дозволена на даній біржі;

· поставка біржового активу – визначається вид, спосіб і умови поставки біржового активу;

·  дата поставки біржового активу – регламентуються терміни поставки біржового активу на даній біржі.

Крім того, біржа визначає величину маржі (гарантійної застави) для учасників торгів і здійснює регулювання всього процесу торгівлі на даному біржовому майданчику.

Учасники торгів, окрім розгляду параметрів договору, величини маржі (гарантійного застави) і способів регулювання процесу торгів, визначають:

-   ліквідність біржового активу – визначається можливість його купівлі-продажу, оборотність грошових коштів, накладні витрати;

-     ризик – визначаються існуючі загрози невиконання контрактів.

Ф’ючерсні контракти діляться на два види:

1)  товарні ф’ючерси (commodity futures);

2)  фінансові ф’ючерси (financial futures).

Види ф’ючерсних контрактів на товарно-сировинну продукцію

Товарні ф’ючерси – зернові, олійні культури, м’ясо, різні види металів та інші товари, виражені в натуральній формі.

Ф’ючерсні контракти по товарах укладаються на фактичну поставку товару.

Наприклад, фермер, що вирощує пшеницю, може продати у жовтні ф’ючерсний контракт на 50т пшениці з поставкою у квітні і поставити ці 50 т пшениці в погашення контракту. Ціни встановлюються у жовтні, і фермер знає, скільки він отримає, і може планувати свої подальші дії і витрати, покупцеві гарантується поставка товару за періодами зі зниженням витрат на зберігання запасів. При цьому ринкова ціна в квітні може бути вище або нижче ціни ф’ючерсного контракту. Тоді деякий додатковий прибуток отримає у першому випадку покупець, у другому – продавець.

Крім того, при визначенні ціни ф’ючерсного контракту розглядають величину базису. Базис – це різниця між спотовою ціною активу і ціною ф’ючерсного контракту:

 Базис = ціна спот – поточна ціна ф’ючерсного контракту.

 Спотова ціна – ціна біржового активу при негайній поставці.

 Базис може розширюватися або звужуватися, бути позитивним або негативним. У всіх випадках ці зміни впливають на фінансовий результат покупця і продавця ф’ючерсного контракту.

Фінансові ф’ючерси – операції з ланцюговими паперами (казначейськими облігаціями і векселями, депозитними сертифікатами тощо), іноземною валютою, фондовими індексами.

Фінансові ф’ючерси, за винятком валютних, ніколи не закінчуються поставкою товару.

Фінансові ф’ючерсні контракти продають і купують для отримання виграшу або для хеджування.

Первинним ринком для ф’ючерсних контрактів на валютний курс (валютних ф’ючерсів) є банківський біржовий ринок іноземних валют, які мають вільний обіг на світовому ринку. Курси валют найчастіше виражаються у співвідношенні національної валюти до 1 дол. США.

Ф’ючерсний контракт на валютний курс – стандартний біржовий договір купівлі-продажу певного виду валюти в конкретний день у майбутньому за курсом,установленим у момент укладання контракту.

Значними за сумами грошей є біржові контракти з фінансовими інструментами. Наприклад:

·      лот акцій становить 100 штук, казначейська облігація США з 15-річним терміном до відшкодування з 10%-им купоном, який виплачується двічі на рік, має номінал $100 000,

·      казначейський вексель США з 13-ти тижневим терміном має номінал $1 000 000,

·      ф’ючерсний контракт на фунти стерлінгів має обсяг у ₤62 500 тощо.

Валютний ф’ючерс – це контракт, базовим активом якого є певна сума валюти. Обсяги прибутку (збитку) учасників торгів такими контрактами визначається як результат зростання чи падіння ринкового валютного курсу в порівнянні зі значенням курсу, зафіксованим у контракті.

Ф’ючерс на фондовий індекс – це контракт, базовим активом якого є фондовий індекс.

Обсяги прибутку (збитку) учасників торгів такими контрактами визначається як результат зростання чи падіння фондового індексу в порівнянні з його значенням, зафіксованим у контракті.

Для визначення суми прибутку (збитку) учасника торгів з такими контрактами використовується множник специфікації, виражений у грошових одиницях.

На дату виконання контракту сплачується грошова сума, рівна добутку множника на різницю значення індексу при закритті контракту в останній день торгівлі і ціною ф’ючерсного контракту.

Якщо значення індексу при виконанні контракту нижче за ціну контракту, то має місце збиток покупця контракту і прибуток його продавця, і навпаки.

Відсотковий ф’ючерс – це договірне зобов’язання купити (прийняти) та продати (поставити) відсотковий інструмент згідно з обумовленими в контракті термінами і процентною ставкою у майбутньому. Таким відсотковим інструментом може виступати казначейський вексель чи облігація.

Крім того, розрізняють ф’ючерси:

Постачальні. Передбачають реальне доставляння продукції у конкретному обсязі та в зазначений у договорі термін. Наприклад, на біржі в Чикаго котируються контракти на рис, зерно та нафту. Тобто, купуючи ф’ючерс на зерно, ви дійсно можете очікувати на мішки з зерном.

Розрахункові. Доставлення продукції не виконується – діє лише грошовий розрахунок. Це спекулятивний інструмент. Різниця між ціною на момент відкриття та закриття угоди – прибуток трейдера (або збиток). Приклад: ф’ючерс на індекс ринку.

Більшість активів – розрахункові. Трейдери не планують отримати продукцію, а бажають заробити.

Відмінності від форвардних угод:

§ Стандартизація: Ф'ючерси стандартизовані за обсягом, якістю та термінами.

§ Біржові гарантії: Виконання ф'ючерсів гарантується біржею через систему клірингу, що усуває ризик невиконання.

§ Ліквідність: Ф'ючерси є високоліквідними, оскільки ними можна вільно торгувати на біржі, закриваючи свої позиції до дати виконання.

§ Маржинальне забезпечення: Сторони вносять невелику суму (маржу) для гарантування виконання зобов'язань. Щодня біржа проводить маржинальний колл (перерахунок маржі) і вимагає внести додаткові кошти, якщо ціна активу змінилася проти позиції трейдера.

 Порівняльна характеристика форвардних та ф’ючерсних контрактів

2.     Опціонні угоди (Option Contracts):

Сутність: Контракт, що дає право, але не зобов'язання, купити (опціон call) або продати (опціон put) актив за певною ціною (страйк-ціна) до певної дати.

Призначення: Хеджування та спекуляція з обмеженим ризиком. Покупець опціону сплачує продавцю премію за це право.

Приклад: Інвестор купує опціон call на 100 акцій за 5 доларів, що дає йому право купити їх по 150 доларів до кінця місяця. Якщо ціна акції зросте до 200, він отримає прибуток. Якщо ціна впаде, він втратить лише 5 доларів премії.

Особливості: Максимальний збиток для покупця обмежений розміром премії.

Опціонний контракт – контракт, який надає його покупцеві право, але не зобов’язання, придбати (опціон колл) або продати (опціон пут) визначену кількість базового активу за визначеною ціною упродовж визначеного періоду (американський опціон) або на визначену наперед дату (європейський опціон) та встановлює зобов’язання продавця опціону виконати умови контракту, якщо покупець вирішить реалізувати своє право.

Опціонні угоди (угоди з премією) передбачають купівлю права або продажу зобов'язання укласти біржовий контракт на обумовлену кількість товару за заздалегідь встановленого ціною в межах взаємно узгодженого періоду.

Контракт між контрагентами такої угоди має назву опціон.

Відповідно до цього контракту продавець опціону одержує премію і бере на себе зобов'язання продавати або купувати, а покупець опціону виплачує премію і одержує право купити або продати конкретний товар за вище обговореними умовами.

Характеристика різних опціонів

Розрізняють такі основні види опціонних угод:

а) Простий опціон - покупець одержує право вибору вимагати від продавця опціону виконання його зобов’язань або відступитися від угоди використавши право відступу.

Розрізняють два види простого опціону: опціон-попит (або опціон на купівлю) і опціон-пропозиція (опціон на продажу).

Покупець опціону-попиту має право купити реальний товар або ф'ючерсний контракт.

Відповідно продавець опціон-попиту бере на себе зобов'язання продати реальний товар або ф'ючерсний контракт, а продавець опціон-пропозиції зобов'язаний купити у покупця наявний у нього реальний товар або ф'ючерсний контракт;

б) Подвійний опціон (стелаж) - покупець одержує право вибору між позицією продавця і позицією покупця реального товару або ф'ючерсного контракту, а також право відмовитися від наступної угоди. У цьому випадку права покупця опціону стають вдвічі ширшими порівняно з його правами за простого опціону. Як правило, вдвічі збільшується у зв'язку з цим і розмір премії, яка виплачується за такий опціон,

в) Кратний опціон - покупець одержує право за певну додаткову премію продавцю опціону збільшити в декілька разів партію товару або ф'ючерсних контрактів у наступній угоді. Ця нова партія повинна бути 2, 3, 4 і т. п. кратною відносно до попереднього обумовленого початкового розміру, але в межах максимального розміру, який визначається опціонним контрактом.

Залежно від того, яке право зафіксовано в контракті (купити або продати актив), виділяють два типи опціонів.

Опціон пут (PUT) дає право його власнику продати базисний інструмент.

Опціон колл (CALL) має на увазі право його власника придбати базовий актив.

На біржі одночасно обертаються обидва типи опціонів.

На відміну від ф’ючерсу, що встановлює одну універсальну ціну на базовий актив, опціони, що одночасно обертаються на біржі, можуть мати різну ціну виконання (страйк).

Ціна ж самого опціону, за якою він продається на ринку, називається премією і визначається у ході біржових торгів.

Премію завжди сплачує покупець продавцю опціону як плату за право виконати цей опціон у майбутньому.

                             Позиції дії покупців і продавців опціонів

 Відсотковий опціон дає його власнику право залучити кошти під певну відсоткову ставку в майбутньому, або відмовитися від цього залежно від рівня і динаміки ринкової відсоткової ставки.

Виділяють опціони «Cap» і «Floor».

«Cap» покликаний зафіксувати максимальну відсоткову ставку для того учасника угоди, хто планує у майбутньому залучати кошти і страхується від зростання відсоткової ставки.

 «Floor» фіксує мінімальну відсоткову ставку для того, хто планує розміщувати кошти і страхується від падіння ставок.

Фондовий опціон – це опціон на фондовий індекс чи акції. Базовим активом опціону на фондовий індекс є значення фондового індексу.

За аналогією з ф’ючерсом на фондовий індекс, обсяги прибутку (збитку) учасників торгів такими контрактами визначаються як результат зростання чи падіння фондового індексу в порівнянні з його значенням, зафіксованим у контракті. Для визначення суми прибутку (збитку) використовується так званий «множник». Для опціонів на акції базовим активом є акції.

На українському фондовому ринку з 2011 року існує тільки квартальний опціон, базовим активом якого є ф’ючерсний контракт на індекс Української біржі. Це опціон американського стилю, його виконання можливе достроково.

Біржові опціони укладаються на ті ж активи, що і ф’ючерсні контракти: на товари, валюту, процентні ставки, індекси. Крім того, є біржові опціони на ф’ючерсні контракти.

Види біржових опціонів повторюють види ф’ючерсних контрактів, водночас їх коло значно ширше за рахунок того, що ф’ючерсні контракти на акції застосовуються мало, в той час як з досить широкого кола акцій укладаються опціонні контракти.

Крім того, існує клас опціонів, який не може мати аналогів серед ф’ючерсів. Це опціони на ф’ючерсні контракти.

 Порівняльна характеристика біржових та позабіржових контрактів

 Порівняльна характеристика різних видів контрактів

3. Оформлення, реєстрація та гарантії біржових угод

Оформлення та реєстрація:

Усі угоди укладаються в електронній торговій системі і автоматично реєструються. Це відбувається миттєво після того, як заявка на купівлю збігається із заявкою на продаж.

Після укладання угоди формується реєстраційний лист (також відомий як квиток угоди), що містить всі параметри угоди: унікальний ідентифікатор, час укладання, ціну, обсяг, назву активу та ідентифікатори брокерів, які уклали угоду.

Гарантії їх виконання:

Клірингова палата: Вона є центральним елементом гарантування. У момент укладання угоди вона стає покупцем для продавця і продавцем для покупця. Це усуває ризик того, що одна зі сторін не виконає своїх зобов'язань.

Маржинальні вимоги: Біржа вимагає від учасників внесення маржі - початкового забезпечення, яке виступає своєрідним заставою.

Якщо ціна активу змінюється і трейдер зазнає збитків, його маржа зменшується. Якщо вона падає нижче мінімального рівня, біржа вимагає поповнити її до початкового рівня - це і є маржинальний колл. Якщо трейдер не може поповнити маржу, його позиція автоматично закривається.

Форми розрахунків за біржовими угодами

1.     Форми безготівкових розрахунків:

Клірингові розрахунки: Основна форма, що передбачає взаємозалік (неттинг) зустрічних зобов'язань через клірингову палату. Наприклад, якщо брокер A продав брокеру B акцій на 1000 і купив у нього на 800, то в кінці дня клірингова палата зобов'язує брокера B перерахувати брокеру A лише 200, що значно спрощує процес і зменшує обсяг фінансових потоків.

Банківські перекази: Грошові розрахунки між кліринговою палатою, членами біржі та їх клієнтами здійснюються через банківську систему.

2.     Характеристика основних форм безготівкових розрахунків:

Розрахунки з використанням гарантійних депозитів: Учасники тримають на рахунках у кліринговій палаті або у своїх банках гарантійні суми, що постійно перераховуються. Ці кошти використовуються для покриття зобов'язань, що виникають внаслідок цінових коливань.

Кореспондентські рахунки: Розрахунки між банками та кліринговою палатою здійснюються через кореспондентські рахунки, що прискорює процес перерахування коштів і робить його більш ефективним.

Ефективна організація цих процесів є ключовою для мінімізації ризиків та забезпечення стабільності біржової торгівлі.

Характеристика основних форм безготівкових розрахунків, що їх застосовують у біржовій практиці

 У біржовій практиці основні форми безготівкових розрахунків включають:

1.  платіжні доручення (доручення банку переказати кошти), 

2.  акредитиви (зобов'язання банку здійснити платіж при дотриманні умов), 

3.  чеки та розрахунки за інкасо,

4.  спеціалізовані біржові інструменти  ф'ючерси та опціони (угоди з правами на товар, а не з самим товаром).

Ці форми забезпечують швидкі та безпечні перекази, контроль за коштами та врегулювання складних похідних фінансових інструментів, що використовуються для хеджування ризиків, як пояснюють джерела. 

Основні форми розрахунків

·   Платіжне доручення: Клієнт доручає своєму банку перерахувати кошти з його рахунку на рахунок контрагента (продавця, постачальника).

·   Акредитив: Банк-емітент (за дорученням покупця) відкриває спеціальний рахунок, з якого здійснюється платіж продавцю лише за умови подання ним документів, що підтверджують виконання умов угоди (наприклад, відвантаження товару).

·   Розрахунки чеками: Використання чеків (розрахункових), які є дорученням чекодавця своєму банку сплатити визначену суму.

·   Розрахунки за інкасо: Банк отримує від продавця документи (наприклад, векселі), щоб стягнути з покупця гроші, а потім переказати їх продавцю, як описує це джерело. 

Спеціалізовані біржові розрахунки

·   Ф'ючерсні та опціонні контракти: Це угоди, об'єктом яких є не реальний товар, а зобов'язання (ф'ючерси) або право (опціони) купити/продати актив у майбутньому за фіксованою ціною.

· Маржинальні розрахунки (для ф'ючерсів): Вимагають внесення початкового "маржинального" забезпечення (гарантійного депозиту) для покриття можливих збитків, а не повної вартості контракту, що зменшує потребу в великих грошових потоках.

·   Розрахунки через Розрахункову палату (Клірингові палати): Біржова інфраструктура, що централізовано забезпечує гарантії виконання зобов'язань учасників, мінімізуючи ризики. 

Ці інструменти дозволяють учасникам біржових торгів ефективно управляти ризиками, хеджувати ціни та здійснювати розрахунки безпечно та прозоро, що є основою функціонування сучасних ринків.