Тема лекції 9. Біржове котирування цін

 

План

1.      Сутність і види біржового котирування цін.

2.      Організація та правила котирування цін. Методика котирування цін.

3. Види цінових стратегій під час здійснення біржових операцій

1. Сутність і види біржового котирування цін

Біржове котирування цін - це офіційне встановлення та публікація біржею ціни на стандартизований товар або фінансовий інструмент.

Біржове котирування – це виявлення й фіксування середніх, об’єктивних цін на товари, що представлені на біржі, на основі цін угод (оплачених цін) за спеціальною методикою, а також інша ринкова інформація, що характеризує кон’юнктуру ринку.

Це не просто ціна останньої угоди, а офіційний, санкціонований біржею індикатор, що відображає ринкову ситуацію на конкретний момент часу. Котирування є ключовим механізмом, що забезпечує прозорість, допомагає оцінювати активи та є основою для укладання угод як на самій біржі, так і поза нею (наприклад, для розрахунку вартості застави).

Результати біржового котирування цін являють собою інформацію про ціни угод попередніх торгів, мають довідковий характер і виступають орієнтиром для продавців і покупців під час пропозиції своїх цін.

 Мета котирування біржових цін – установлення для окремих груп товарів типової довідкової ціни, що відображає вартість одиниці товару при типових (середніх) обсягах угод і умовах торгів.

Товарні біржі України на сучасному етапі їхнього розвитку в більшості випадків характеризуються нестабільністю торгів, значними змінами в асортименті запропонованих до торгів товарів, істотними коливаннями обсягу пропозиції, попиту, великими розходженнями в умовах укладених угод очними розходженнями в рівнях цін угод на окремих біржах навіть у межах одного регіону. Тому здійснювати на біржах навіть у рамках одного регіону котирування цін значно складніше, ніж на товарних біржах країн із розвиненою ринковою економікою й біржовою інфраструктурою. З подальшим розвитком біржової торгівлі, спеціалізацією товарних бірж ціни угод будуть наближатися до рівноважних ринкових цін, що полегшить їхнє біржове котирування.

У біржовій практиці виділяють котирування:

- офіційне,

- довідкове.

Котирування офіційне проводиться після кожного біржового торгу на визначені групи товарів стандартної якості з єдиним базисом поставки. Визначення офіційної котирувальної ціни відбувається шляхом об’єктивної оцінки коливань цін протягом біржового дня.

Довідкове котирування здійснюється шляхом аналізу всіх цін (попиту, пропозиції, угод), а також оцінки котирувальної комісії кон’юнктури ринку – попиту та пропозиції за наступними напрямами:

- за цінами пропозиції;

- за цінами попиту;

- за рівноважною ціною на конкретний вид товару в конкретний період торгів (ціна рівноваги).

Котирування довідкове проводиться на підставі підсумків кількох біржових торгів.

Біржове котирування необхідно розглядати як:

• механізм вияву ціни у процесі біржових торгів;

• обробка даних про ціни, що склалися під час торгу;

• підготовка інформаційних бюлетенів;

• забезпечення учасників торгів цієї інформацією.

Біржове котирування необхідно розглядати під двома кутами зору:

• котирування як механізм вияву ціни в процесі біржового торгу;

• котирування як обробка даних про ціни, що були встановлені під час біржового торгу, підготовка їх до публікації у біржових бюлетенях чи повідомленнях та надання учасникам торгів.

Котирування здійснюється на весь асортимент товару, що торгується на товарній біржі.

Результати біржового котирування цін публікуються не пізніше наступного за торгами дня і вміщують відповідну систему показників, серед яких обов’язковими є:

- рівень типової ціни з розрахунку за одиницю товару;

- мінімальний та максимальний рівні цін угод;

- рівень цін першої та останньої угоди.

Основні види біржового котирування:

·  Ціна попиту (Bid): Це максимальна ціна, за якою покупці готові придбати актив. Вона відображає силу попиту на ринку.

·  Ціна пропозиції (Ask): Це мінімальна ціна, за якою продавці готові продати актив. Вона відображає силу пропозиції. Різниця між ціною попиту та пропозиції називається спред (spread). Великий спред може свідчити про низьку ліквідність або високу волатильність.

·  Остання ціна (Last Price): Ціна, за якою була укладена остання угода. Це найактуальніша ціна, але вона може не відображати повну картину, якщо угода була укладена на малий обсяг.

·  Ціна відкриття (Opening Price): Ціна, яка встановлюється на початку торговельної сесії. Вона відображає ринковий сентимент на момент відкриття.

·  Ціна закриття (Closing Price): Офіційна ціна на кінець торговельної сесії. Вона використовується для щоденної оцінки портфелів, розрахунку маржі та інших фінансових операцій.

·  Теоретична ціна відкриття (Theoretical Opening Price): Розрахункова ціна, яка визначається на етапі попереднього відкриття. Її мета — знайти ціну, яка дозволить збалансувати попит і пропозицію, щоб на основній сесії торги почалися плавно.

2. Організація та правила котирування цін. Методика котирування цін

Організація та правила котирування:

За котирування цін відповідає спеціальний орган біржі — котирувальна комісія або відділ. Його завдання - забезпечити, щоб ціни були об'єктивними, відображали реальну ринкову ситуацію і були захищені від маніпуляцій.

Котирувальна комісія виконує такі функції:

• формує біржовий бюлетень цін на товари, що котируються. Матеріалом для складання бюлетеня є угоди даного біржового дня (як біржові, так і позабіржові);

• спостерігає за своєчасним наданням брокерами, членами і відвідувачами біржі інформації про укладені з їх участю угоди;

• встановлює списки товарів, які котируються (бази біржового бюлетеня);

• надає інформаційно-довідковому відділу інформації про ціни, кон’юнктуру товарів щодо яких не здійснювалося котирування;

• надає Біржовому комітету пропозиції про зміни та доповнення до методики котирування, форми бюлетеня;

• встановлює спільно з Арбітражною комісією чіп у випадках виникнення спірних питань.

Основні правила котирування:

• Публічність: Усі котирування є публічними та доступними для всіх учасників ринку, що забезпечує рівний доступ до інформації.
• Об'єктивність: Ціни котируються на основі реальних угод, а не спекулятивних припущень.
• Регулярність: Котирування встановлюються з певною періодичністю, найчастіше в режимі реального часу, щоб відображати динаміку ринку.
• Стандартизація: Котируються лише стандартизовані товари, що відповідають вимогам біржі, що робить їх взаємозамінними та дозволяє об'єктивно порівнювати ціни.

Основні правила котирування цін на товарних біржах:

Котирування цін здійснюється тільки за тими товарами й товарними групами, угоди на які на даній біржі укладаються систематично.

Товари, на які здійснюється біржове котирування цін, попередньо класифікуються не тільки за асортиментними позиціями, але й за стандартами якості.

Для включення інформації про ціну угоди в котирування встановлюються мінімальні розміри угод за кожною конкретною товарною угодою.

У котирування включаються тільки ціни останніх торгів і тільки за результатами угод на даній біржі.

У процесі котирування цін ураховуються умови доставки товарів, передбачені в конкретних біржових контрактах.

Під час здійснення котирування цін необхідно враховувати умови розрахунків за укладеними контрактами.

Котирування цін здійснюється на основі інформації, яка є в заявках на укладання угоди та укладених контрактах.

Методика котирування цін:

Методика котирування може відрізнятися залежно від біржі та типу активу, але її основна мета — розрахувати найбільш репрезентативну ціну, яка мінімізує вплив одиничних, нетипових угод.

1.       Метод простого середнього арифметичного: Розраховується як середня ціна всіх угод за певний період. Це найпростіший метод, але він має недолік: угоди з малим обсягом мають таку ж вагу, як і угоди з великим обсягом.

2.       Метод середньозваженої ціни (VWAP - Volume Weighted Average Price): Цей метод є більш точним, оскільки враховує обсяг кожної угоди. Наприклад, якщо угода на 10 лотів була укладена за ціною 100, а на 1 лот — за 101, то VWAP буде ближчою до 100. Цей метод вважається одним із найкращих для визначення середньої ціни за період.

3.       Метод фіксованих котирувань: Застосовується, коли біржа встановлює ціну на основі певного джерела, наприклад, ціни на іншому великому ринку або на основі узгодженої методики.

Як правило, котирування цін здійснюється двома способами 

Реєстрація фактичних цін. Такий спосіб найбільш прийнятний для сформованого стійкого ринку чи іншого товару, якому притаманна стійка тенденція у формуванні цін, а самі ціни відповідають співвідношенню попиту і пропозиції.

Розрахунок типової (довідкової) ціни. Такий спосіб котирування цін придатний за умов нестабільного ринку, тобто за несталого співвідношення попиту і пропозиції та значному коливанні цін на продукцію.

Методика визначення типової (додаткової) ціни залежить від кількості укладених угод на цій біржовій сесії за певним видом товару.

Отже, практика котирування цін передбачає такі методи розрахунку типової (довідкової) ціни:

Отже, типова (довідкова) ціна є відображенням основних тенденцій кон’юнктури на біржовому ринку протягом певного періоду, найбільш реально виражена її рівнем, оскільки під час визначення не враховується вплив випадкових ціноутворюючих факторів.

Типова ціна фіксує вартість одиниці товару за типових умов його реалізації.

 

3. Види цінових стратегій під час здійснення біржових операцій

Торговельні стратегії учасників біржової торгівлі мають вибудовуватись не лише на аналізі інформації про динаміку зміни цін на товари з негайною поставкою, не менш значимими для них стають цінові прогнози, що надходять від функціонування ф’ючерсного ринку.

Ф’ючерсний ринок дає можливість створити умови для прогнозування майбутніх спотових цін, без яких не може стабільно функціонувати ні одна сфера виробництва, переробки та споживання.

За умов конкурентного середовища один і той самий біржовий актив, зазвичай, має різні ціни на фізичному (спотовому) і на ф’ючерсному ринках.

Це випливає з того, що реальна купівля-продаж активу на спотовому ринку відбувається у певний момент часу, а на ф’ючерсному – через певний проміжок часу – від кількох днів до кількох місяців або навіть років.

У свою чергу, як і будь-яка ринкова ціна, ціна ф’ючерсного контракту має свою об’єктивну основу – вартість. Ціна може відхилятися від вартості під впливом попиту та пропозиції.

Учасники біржових торгів використовують різні стратегії, щоб досягти своїх цілей: отримати прибуток, захистити себе від ризиків або забезпечити поставку товару.

1.  Спекулятивна стратегія: Сутність: Отримання прибутку за рахунок різниці між ціною купівлі та продажу активу. Спекулянти роблять ставку на майбутній рух ціни.

Принцип: Спекулянт купує актив (довга позиція), очікуючи зростання ціни, або продає його, не маючи в наявності (коротка позиція), очікуючи падіння ціни. Це високоризикова, але потенційно високоприбуткова стратегія.

2.  Арбітражна стратегія: Сутність: Отримання безризикового прибутку за рахунок різниці в ціні одного й того ж активу на різних ринках або в різних формах.

Принцип: Арбітражер одночасно купує актив на одному ринку, де він дешевший, і продає на іншому, де він дорожчий. Такі можливості існують дуже короткий час через високу швидкість інформації, тому вимагають високошвидкісної торгівлі (HFT).

3.  Стратегія хеджування (Hedging): Сутність: Захист від несприятливих цінових коливань на ринку. Це стратегія управління ризиками, а не отримання прибутку.

Принцип: Компанія, яка очікує, що ціна на її сировину зросте, може купити ф'ючерсні контракти на цей товар. Таким чином, якщо ціна дійсно зросте, збитки на фізичному ринку будуть компенсовані прибутком від ф'ючерсів.

4.  Трендова стратегія: Сутність: Торгівля за напрямком руху ринку (тренду).

Принцип: Трейдер відкриває довгу позицію (купує), якщо ціна зростає, і коротку позицію (продає), якщо ціна падає, оскільки очікує, що тренд триватиме. Ця стратегія базується на аналізі технічних індикаторів.

5.  Контртрендова стратегія: Сутність: Торгівля проти напрямку ринку, розраховуючи на розворот тренду.

Принцип: Трейдер продає, коли ціна досягає піку, і купує, коли вона досягає мінімуму, вважаючи, що ціновий рух вичерпався. Ця стратегія вимагає глибокого аналізу ринку і має високий ризик.

Основні види цінової стратегії продавця на товарній біржі:

• упровадження на біржу з високим ступенем конкуренції продавців;

• максимізація прибутку від біржових угод за поточний період;

• розширення своєї частки на біржовому ринку за показником «питома вага в обсязі угод»;

• завоювання біржового ринку за показником «якість товару»;

• забезпечення «виживання» на біржовому ринку.

Форми цінової політики:

• «Ціновий лідер»,

• «Атака»,

• «Ціновий образ»,

• «Відчутна цінність»,

• «Цільовий прибуток»,

• «Рух у фарватері»,

• «Проникнення на біржу»,

• «Збирання вершків»,

• «Середні витрати плюс прибуток».